Я думаю життя – це дар, і я не хочу його марнувати, ніколи не знаю коли яка карта випаде, і сприймаю життя таким, яким воно є…. і кожному дню радію 

Джек Доусон

Вступ

При перегляді фільму «Титанік» від Джеймса Кемерона, який вийшов у далекому 1997 році, майже 30 років тому, я мав нагоду спостерігати за цікавим феноменом у характері Джека Доусона і вирішив написати невеличкий психологічний портрет персонажа, в якому я не просто опишу його особистість, риси характеру та минуле, а спробую довести, що ідеалізований образ Джека у фільмі демонструє нам те, як можна і потрібно ставитися до людей, які вище нас за статусом та багатством.

Чому я називаю Джека «ідеалізованим образом»? Тут все дуже просто. Варто поглянути пильним оком на стиль розповіді основного сюжету фільму, і ви зможете самостійно помітити, що історія про затоплення всім відомого корабля розповідається скрізь призму старенької жіночки Роуз Доусон (вона взяла прізвище Джека після його смерті). Лише цього факту вистачить для того, аби стверджувати, що Джек у фільмі лише образ, створений несвідомою частиною Роуз, аби картина вийшла цілісною та відповідала її погляду на ту ситуації, спогадам та почуттям як до «Титаніку» так і до самого Джека. Проміжок часу між трагедією та розповіддю Роуз складає 80 років, а пам’ять людини дуже нестійка штука, яка може деформуватися з різних причин: деякі спогади можуть витіснятися через неприйняття особистістю тих неприємних подій, а всі неточності можуть згладжуватися, щоб відповідати почуттям та емоціям, які були отримані у той період. Якщо Джек її врятував, то Роуз відчула подяку, а отже Джек має позитивні риси характеру. Якщо Джек з нею займався коханням, а це викликає приємні відчуття, а значить у нього ще більше позитивних рис характеру. А під впливом часу після дуже стресових подій, в яких лише Джек піклувався про справжні інтереси Роуз, спогади можуть прийняти форму, яка спотворює образ Джека. Так само працює із самим Титаніком: якщо подія викликає страх і стрес, то такая подія страшна, непередбачувана та може обмальовуватися страшними деталями, яких не було насправді, або ж знову таки, деякі занадто травмуючі події можуть «випадати із пам’яті». Деформація пам’яті відбувається протягом кількох місяців чи років,  і страшно уявити у якому стані пам’ять Роуз на момент розповіді дослідникам про події на кораблі. Саме тому, весь наступний аналіз стосується не стільки Джека, скільки його образу, побудованого у голові жінки. І певний соціалістичний характер персонажу міг також бути домальований уявою розповідачки.

З першу я хочу обмалювати весь психологічний портрет Джека, а потім повернутися до його соціалістичних рис та обговорити, що могло теоретично, навіть гіпотетично призвести до формування такого його ставлення.

Психологічний портрет Джека

Перша поява Джека у фільмі покликана справити на нас враження того, що Джек азартна людина, яка полюбляє грати в карти на гроші, оскільки демонструє нам його під час гри у карточну гру, в якій грають зі ставками, і доволі високими. А фраза Фабріціо «Ти поставив все, що в нас було!» - лише посилює у глядачеві відчуття наявності азартності у Джека. Але протягом кількох хвилин, нам демонструють його байдуже, навіть жартівливе ставлення до цієї гри, його спокійний та навіть веселий настрій, а також специфічне почуття гумору, оскільки перед розкриттям своїх карт він звертається до Фабріціо: «Вибач Фабріціо», тим самим створюючи спочатку напружену атмосферу для свого друга, а потім її знижує, викладаючи виграшну комбінацію карт.

Ця сцена насправді демонструє певний аналітичний склад мислення у Джека та емоційний інтелект, оскільки для перемоги у таких іграх потрібно знатися на принципах та правилах цієї, прораховувати кожен свій крок, а також спостерігати за реакціями своїх опонентів, що є невід’ємною складовою карткових ігор. Азарт у ньому якщо і присутній, то лише у тій мірі, в якій він дозволяє Джеку вступати у такі ігри, а його справжнє і переважне ставлення до цих ігор проявляється у сприйняті їх як розваг чи можливостей заробітку, що могло бути спричинено його трагічним минулим. Аналітичний склад мислення та високий емоційний інтелект цього персонажу буде підкреслюватися ще неодноразово.

Наприклад, у ситуації, коли Роуз хотіла стрибнути у воду, він продемонстрував освіченість щодо поведінки під час таких ситуацій. Він дуже обережно підходив ближче, скоротив дистанцію завдяки цигарці, яку хотів просто викинути в океан. Джек є досить гарним маніпулятором, який вміє створювати такі ситуації, які підштовхують людину до «правильного» вибору. У нашому випадку, наполягання на тому, що він стрибне за нею у воду, і в підтвердження цьому він починає роздягатися, тобто маніпулює об’єктивними факторами, які спостерігає Роуз. Тим самим, він показує, що вміє зчитувати потреби людини та піклуватися про них. І це голосно нам повідомляє про його високий емоційний інтелект, аналітичний склад мислення та про наявність високого рівня навичок комунікації. Вона відволікається з бажання стрибнути на бажання спостерігати за діями Джека, що в кінці-кінців зіграло свою роль у рятуванні.

Тут же, ми можемо дізнатися про частину його трагічного минулого. Він цілком свідомо обирає саме цю історію, де провалюється під кригу, і дуже детально описує власні відчуття у той момент. Таким чином він знову вдається до маніпуляції, яка полягає у тому, щоб натиснути на почуття та емоційний стан Роуз, яка хотіла миттєвої смерті від нестерпності її теперішнього положення (положення ляльки, рабині майбутнього чоловіка та розмінного білету матері для повернення багатства родині), розповідаючи про те, як довго та жахливо задихатися у холодній воді, миттєво опускаючи імовірність, що Роуз миттєво загине при контакті із поверхнею води.

Ще одним доказом його високого емоційного інтелекту слугує друга зустріч із Роуз, яка прийшла подякувати Джеку за спасіння. Невідомо скільки вони розмовляли, але протягом певного часу Роуз нічого не казала про справжній мотив її ініціації розмови, але Джек це помітив і попросив дівчину розповісти правду. Тут же розповідається складне дитинство Джека: він розповідає про смерть його батьків, а про обставини промовчав. Достовірно невідомо, але можна створити гіпотезу, що Джек після смерті обох з батьків намагався покінчити з життям, і навіть тим же самим способом, яким намагалася зробити це Роуз. Це може пояснити звідки Джек був упевнений у намірах швидкої смерті Роуз, про те, що варто їй говорити та що варто у такій ситуації робити в першу чергу.

І дуже важливо тут помітити той факт, що спроба самогубства чи випадкове потрапляння під кригу, не проявилося у момент спроби самогубства Роуз. Жодних сумнівів, жодних психосоматичних проявів у Джека. І ці ознаки є свідченням високого рівня рефлексивності персонажа, який зміг осмислити власний досвід у крижаній воді, вивести для себе позитивні момент та успішно інтегрувати цей досвід у структуру власної особистості.

Протягом усього фільму Джек (А можливо це майстерська гра Ді Капріо, але з оглядом на продемонстровані риси характеру Джека, я вирішив приписати цю міміку й самому персонажу, якого грав актор) демонстрував багату та виразу міміку, що є ще одним підтвердженням емоційного інтелекту персонажа, оскільки для такого яскравого вираження власних емоцій потрібно розуміти який вираз обличчя демонструє ту чи іншу емоцію. А ця спостережливість потребує високого рівня уваги та рефлексії. До уваги ми ще повернемося.

Розмова з Роуз біля трюму корабля, коли він вкрав чужі речі, аби проникнути на верхні палуби, відзначилася влучним описом ситуації, в якій опинилися Роуз з погляду Джека, в чому він не прогадав. Це черговий доказ і підкріплення уваги глядача до емоційного інтелекту та аналітичних здібностей персонажа.

До демонстрації емоційного інтелекту варто позначити ще й сцену з малюванням картини, коли Джек перемальовував оголену Роуз на свій аркуш паперу. У той самий момент він трохи зніяковів, дивився на дівчину здивованим і закоханим поглядом, але швидко взяв себе в руки та почав писати картину, зосереджуючись на Роуз лише як на об’єкті творчості та мистецтва, а не як об’єкт спокуси чи «тваринного» кохання.

Аналітичний склад мислення не так часто демонструвався у фільмі. Це досить чітко видно у грі в карти у початку фільмі, про що вже я писав вище, його кмітливості у тому, як вибратися із кают корабля, які затопляло водою: швидко зібрався з силам та звільним себе та Роуз з приреченого на затоплення поверху,  діставши під водою ключі. А коли Титанік розколовся навпіл, він швидко збудував план того, як можна утриматися на кораблі як можна довше, щоб швидко не замерзнути у холодній воді. І знову хочеться відмітити факт того, що навіть при загрозі знову потрапити у холодну воду, Джек не проявив панічної поведінки, а робив все досить стримано та раціонально, наскільки дозволяла та ситуація, що є свідчення успішної інтеграції того досвіду у свідомість Джека. В інакшому випадку ми могли б спостерігати панічні атаки чи важко контрольовану тривогу у персонажа.

Також варто відмітити толерантність до невизначеності у Джека, яку часто демонстрували у початку фільму та певним чином – в кінці. Коли Джек та Фабріціо вперше потрапили до каюти, він без коливань привітався та познайомився з новими для нього людьми. Перед цієї сценою демонстрували толерантність до невизначеності через крики Джека на перилах корабля незнайомим людям, ніби прощаючись з ними. І самою яскравою сценою, яка демонструвала цю рису його характеру є його крик на носі корабля «Я світовий король!».

Джек є дуже наполегливою та творчою особистістю, адже має гарні навички малювання. На цьому кілька разів ставився акцент у фільмі. А також у одній із сцен, де Джек малював, нам демонструють його уважність до деталей, а саме – він малював батька зі своєю дитиною. Він знайшов в цьому щось гарне та варте часу для малювання, що потребує спостережливості та проникливості, адже такі моменти потрібно ще й вміти вчасно розгледіти як слід. Слідкуючи за його обличчям, можна було побачити з якою наполегливістю він писав свою невелику картину. Інший раз спостережливість можна побачити, коли режисер зробить акцент на деяких малюнках Джека, історія одного з яких розповість сам головний герой. Серед його малюнків були: мати, що годувала дитину, однонога повія з гарним почуттям гумору та красивими руками, багата пані. Усі картини є ознакою спостережливості та проникливості. І ось як свою картину про багату пані коментує сам Джек: « Вона постійно надягала на себе всі свої коштовності, які в неї були, сідала у барі і чекала на повернення свого кохання, яке вона втратила».

Його проникливість яскраво продемонстрували на вечері, куди його запросив наречений Роуз, після того, як головний герой врятував дівчину від падіння в холодний океан. Він висловив наступну промову: ««Я маю все, що є зі мною: повітря в моїх легенях та кілька білих аркушів. Я люблю прокидатися і не знати, що принесе новий день, кого я зустріну, і куди мене занесе вітром. Ще недавно я ночував під мостом, і ось я з вами, на шикарному кораблі, п’ю шампанське  зі шляхетним панством». Ця фраза демонструє не тільки проникливість, а ще й толерантність до невизначеності через наголошення на тому, що Джекові досить комфортно жити у постійній невідомості, невизначеності майбутнього. «Я думаю життя – це дар, і я не хочу його марнувати, ніколи не знаю коли яка карта випаде, і сприймаю життя таким, яким воно є…. і кожному дню радію». І варто також відзначити, що на цій же вечері він не брехав, а говорив чесно і навіть прямо, коли розумів, що приховувати свого походження не має сенсу, а він його і не соромився.

Відсутність сорому за своє минуле, своє походження продемонстровано у сцені, коли Роуз назвала його бідняком і поквапилася виправити, але той запевнив: «Мене не ображають такі слова як «бідняк». У цій же сцені приділили кілька секунд його комунікативним навичкам та популярності серед жінок «У Франції жінки дуже швидко і легко роздягаються» - цю фразу він промовив, коли Роуз зазначила про велику кількість намальованих оголених дівчат. Ця фраза означила його гарні комунікативні навички, тому що, щоб домогтися того, щоб людина роздягнулася перед ним, особливо у 20 столітті, є досить складною річчю, навіть для того, хто має гарну зовнішність. Для цього потрібно вміти бачити потрібні моменти для конкретних фраз, компліментів, які б дозволили жінкам почуватися себе поруч з ним комфортно та у безпеці.

Наступний момент я описую як частину рис соціалістичного характеру персонажа, але до цього я повернуся у другому розділі цього есе. Джека можна також охарактеризувати як сміливу людину, яка ставиться до всіх однаково, навіть не звертаючи уваги на родове дерево чи багатство родини. У фільмі показано, що у будь-якій розмові з Роуз, він не використовує так звичні для багатіїв фраз на кшталт «Поважна Роуз» чи «Прекрасна дівчино» чи подібні вирази. Він відразу почав звертатися до Роуз як до собі рівної, не вказуючи її родове дерево чи статки та жодного разу не відпустив жартів, які стосувалися б статевої чи класової приналежності Роуз, і ставив питання, які в багатих родинах вважається за хамство, наприклад «Ви його любите?» - спитав Джек у Роуз, коли мова зайшла про нареченого. На це Роуз відповіла, що він хам. А перша зустріч з її нареченим показала, що він не квапиться перед ким-небудь виправдовуватися, він спокійно сприймає критику та агресію Кела, нареченого Роуз, але й не приховує своєї злості на нього. Ця ситуація демонструє, що Джек не тільки має розвинутий емоційний інтелект, а він ще й не соромиться ні власного походження, ні власних емоцій, і навіть не має певного страху перед заможними людьми, який був властивий бідним людям того століття. Але Джек не знає як себе поводити у оточені цих самих багатіїв, адже жив він сам, майже на межі бідності, де сформувалися товариські відношення між абсолютно різними людьми, а манери, що мають багаті, йому не властиві.

Про незнання того, як варто вести себе у оточені з багатіями, каже сцена, де він приходить на вечерю і чекає, поки Роуз та Кел його зустрінуть. У цей час він спостерігав за тим, як ходять різні пари і намагався наслідувати їхню поведінку. Саме через це, також не можна сказати про упередженість щодо багатіїв, яка могла б проявлятися у навмисному звертанні до багатіїв на «ти», адже в такому випадку, упереджена людина старатиметься самоствердитися у подібних місцях, протестувати проти звичаїв та робити все по своєму. Адже така поведінка є якоюсь мірою наслідком наявності садистичних рис характеру, певної моральної чи соціальної самотності у минулому та образи на клас багатіїв, і ці риси обов’язково проявилися б у вигляді садизму – спостерігання за тим, як люди навколо відчувають дискомфорт та стримуються від того, аби не проявити власну агресивність серед «шановного люду». Замість цього він досить швидко підвлаштувався до місцевих звичаїв, що свідчить про його винахідливість, уважність та певною мірою демонструються його адаптаційні можливості. Джек швидко пристосувався до нового оточення і за лічені хвилини вже ходив майже на рівні з тими, хто жив таке життя протягом десятиліть.

Проти упередженості говорить також і його прийняття допомоги від заможної жінки, яка викликалася йому підібрати потрібний одяг. В інакшому випадку він не прийняв би такий «подарунок». Отже він не діяв зі зла, а дійсно ставився до багатих як рівних до себе, а себе прирівнював до них, щоб бути на одному рівні. Але така поведінка в очах багатих може виглядати як нахабство та зневага.

Інша характеристика яка впадає в очі – він  не соромиться красти чужі речі. Він преспокійно забирає чужі пальта, якщо в цьому він бачить необхідність. Це прекрасно демонструє кадр, коли Джек підіймався на верхні палуби для зустрічі з Роуз та поцупив пальто з циліндром для маскування. Для нього це річ звичайна, оскільки в ранньому віці він залишився без батьків, і скоріше за все, йому доводилося красти їжу, одяг чи інші речі для власного виживання. І цей момент також варто запам’ятати, оскільки до нього я ще апелюватиму у наступному розділі.

Джекові властива і романтичність, яка показана у всім відомій сцені на носі корабля, де він тримав Роуз за талію та показував їй захід сонця. Це ж знову демонстрація проникливості персонажа, його емоційної розкутості та наявності досвіду у романтичних побаченнях і високій освіченості про те, як можна класно провести час з іншою людиною.

У фільмі не було показано жодного кадру, де Джек був би не щирим із собою чи з кимось іншим. У моменті підстави, коли йому підкинуло в крадене пальто діамант, він був розлючений на багатіїв, які вирішили розіграти цю сцену перед Роуз, при чому на конкретних багатіїв після того, скільки часу вони разом провели. Навіть після цього Джек не проявив жодної недовіри до Роуз, яка просто дивилася на те, що Джека забирають незрозуміло куди. Ніякого упередження через її статус, жодного упередження через її бездіяльність з його сторони не було продемонстровано, він її за цей короткий проміжок часу добре знав, а тому й вірив, що вона прийде йому допомогти, хоч в моменті під час затоплення приміщення в якому він знаходився, розгубився та у паніці кликав на допомогу. Але це прояв емоційної сторони Джека, прояв його поведінки у стресовій ситуації, яка є звичайною для таких подій, і ніяк не протиречить його довірі Роуз, адже коли вона до нього повернулася, він ні разу їй не «тикнув» на те, що вона дуже довго його шукала чи довго розмірковувала над його чесністю.

У сцені, де Джек переконав Роуз залізти у човен, він проявив свою турботу про неї. Чітко усвідомлював, що для нього місця в іншому човні немає, як би протилежне не стверджував Кел. Це також може свідчити про відсутність страху перед невідомим, адже він точно не міг передбачити того, чи зможе він вижити у такому випадку чи ні. Головний герой також вправно бреше, навіть переконує своєю брехнею Роуз, про що нам говорить наречений цієї дівчини.

У черговий раз нам демонструють гарні аналітичні здібності Джека, те як він швидко може вгамовувати страх перед небезпекою та вигадує план, при якому їм вдасться як можна довше не торкатися холодної води.

У сцені, де ми востаннє бачимо живого Джека, він проявляє турботу про Роуз, використовує свої бездоганні навички брехні та переконує дівчину у тому, що човни повернуться з хвилини на хвилину. Його голос був тихим. Він не викликав такої впевненості у тому, що Джек знає про що говорить, і знає, що вийде із цієї ситуації неушкодженим. Є певна імовірність, що у цей момент він вже чітко усвідомлював свій стан і скору смерть від переохолодження.

Підводячи підсумки цього розділу, Джека Доусона я можу описати наступним чином: людина толерантна до невизначеності, що дозволяє йому почуватися себе комфортно у незвичних для нього ситуаціях та швидко адаптуватися до нових умов середовища. Він веселий та переповнений оптимізмом. Джек має гарні аналітичні здібності, що дозволяли йому виходити як із небезпечних ситуацій, так й уникати неприємних сутичок з іншими людьми. Головному героєві властива наполегливість, уважність до деталей та проникливість, які дозволяють йому досягати його цілей, а у сукупності з розвинутим емоційним інтелектом, він може легко дізнаватися настрій людини, її наміри та приховані мотиви. А гарні аналітичні здібності у зв’язку з високим емоційним інтелектом, дозволяють йому проаналізувати ситуацію іншої людини побачивши її розмову з власним оточенням, її ставлення до інших людей та побачивши як поводить себе оточення людини, з якою він спілкується. Джек не соромиться власних емоцій та чесний перед собою та іншими людьми, але так само не соромиться красти чужі речі для власної користі та має гарні комунікативні навички.

Соціалістичний характер поведінки Джека Доусона

Завданням цього розділу є обґрунтування думки щодо соціалістичного спрямування характеру Джека (і певною мірою Роуз), опираючись на відомі факти із фільму.

Протягом цього розділу я опишу те, що маю на увазі під "соціалістичним" характером, як зручним терміном для опису поведінки Джека та певної комбінації рис особистості, які формують рівноправне спілкування та стосунки між членами суспільства, і паралельно з цим я означу ці риси у самого Жжека. На ідею виділити такий тип характеру для цього есе, а мабуть і для всього подальшого аналізу, мене підштовхнув Еріх Фром, де той розглядав психологічні особливості та потреби людини як один із чинників формування капіталізму, і які в той же час, виступали у ролі об’єкта для маніпуляції економічною системою. Одним із таких особливостей є авторитарний характер, який засновується на садо-мазохістких тенденціях, викликаних розірванням зв’язків між людиною та світом.

Я вважаю, буде доречним характер людини, яка не відірвана від світу, і зокрема від людей, яка будує надійні та міцні зв’язки, або ж може домовлятися з людьми на короткочасні та довготривалі зустрічі різного характеру, назвати саме соціалістичним. Отже, соціалістичний характер – є сукупністю рис характеру особистості, які дозволяють будувати гармонічні зв’язки на базі рівноправного ставлення до навколишніх, незважаючи на їх походження, стан та майнові статки.

Соціалістичний характер, на відміну від авторитарного, формується під впливом тісних взаємозв’язків з іншими людьми, які знаходяться поруч у важкі часи чи просто створили приємне враження та спогади про взаємовідносини, і чим різноманітнішим буде позитивний досвід у людини, тим «соціалістичнішим» буде її характер та діяльність, яка виражатиме цей особистісний соціалізм.

Так як Джек не може похизуватися великим грошовим достатком та зв’язками у богатому прошарку суспільства, можна створити гіпотезу, що персонаж жив на межі злиднів, яка вимагала від Джека активного пристосування до навколишнього середовища. Відсутність грошей навіть на перші, фізіологічні потреби людини, вимагає від особистості набування особливих навичок, які дозволять віднайти засоби та кошти для задоволення потреб. Одними із таких навичок є соціальні контакти. Наявність міцних соціальних контактів може забезпечити людину не тільки їжею та безпекою, а й засобами для здобуття цих потреб. Саме завдяки тому, що Джек розвивав у собі навички спілкування, а також завдяки певній вдачі, та створював міцні, довірливі стосунки із представниками бідного та середнього за достатком прошарків суспільства, він змів опанувати навички гри у азартні ігри, завдяки яким зміг вигравати в карти. Міцний контакт з людьми дозволив Джекові покращувати власне розуміння людських емоцій, що також відіграло важливу роль у розвитку його навичок для виживання.

Іншим чинником формування соціалістичного характеру є безпосереднє оточення індивіда, перша спільнота та його соціально-економічне положення. І тут на перший план виступає саме виховання майбутнього індивіда, оскільки інколи навіть із родини багатіїв може вирости благородна дитина, яка шануватиме всіх, хто її оточуватиме, а не створюватиме образ ввічливої людини. Таким персонажем у фільмі була Роуз. Але зазвичай виховання відповідає соціальному статусу родини у наслідок тиску соціально-економічного положення сім’ї, оскільки разом із майном та грошима цій родині нав’язуються певні обов’язки, певні правила та етикет, притаманний соціальній групі, до якої вони належать. Цей тиск проявляється у певній зайнятості одного або двох батьків, яке впливає на характер виховання, на задоволення потреб дитини та створення певних умов життя, які висувають вимоги до дитини, яким вона повинна відповідати, що складно зробити без навчання та досвіду, який зазвичай діти отримують від батьків. В інакшому випадку дитина або не виживає, або набуває психологічні особливості та психічні проблеми, які погіршують її самопочуття а сприйняття самого себе. Але так чи інакше, для визначення типу характеру особистості потрібно дивитися на виховання в середині сім’ї, оскільки сім’я – є переправою між соціально-економічними умовами та дитиною, причому переправа з дірками чи навмисно розставленими загорожами, які були створені через переконання батьків.

Ми не маємо достовірної інформації про стосунки Джека із батьками, але виходячи із того, що персонаж добре опанував карткові ігри, швидко набуває та позбавляється нових контактів за потреби та акивно взаємодіяв зі світом, то його стосунки з батьками можна охарактеризувати як теплі та чутливі до потреб Джека, але у той же час суворі та вимогливі, які створювали вимоги до Джека як до майбутньої самостійної особистості. І на жаль, нам невідомо в якому віці Джек лишився батьків, але виходячи із того, що він спокійно про це повідомляє сторонній людині, можна створити гіпотезу, що це відбулося у свідомому віці, коли хлопець міг регулювати власний емоційний стан, і коли він вже набув сторонньої підтримки для того, щоб пережити таку травмуючу ситуацію. Або ж це відбувалося у перші 2 роки життя, але тоді невідомо яким чином він набував самостійності.

Роблю ставку на 13-ти річний вік, оскільки саме в цьому віці дитина проявляє якості та спрямованіть до дорослого життя, і може працювати на більшості робіт, що вимагають тяжкої фізичної праці. Це може пояснити звідки до Джека були вимоги як самотійної особитості, що стало передумовою формування в нього гарних адаптаційних можливостей. Але існує варіант при якому батьків Джек втратив у несвідомому віці, а на їх місце прийшов якийсь із далеких родичів чи друг сім’ї.

Тепер перейдемо до складових соціалістичного характеру. Однією із таких складових є неупередженість – прагнення до істинного пізнання оточуючих та навколишнього середовища, відкидаючи забобони та негативні стереотипи про досліджувану людину чи об’єкт. Неупередженість дозволяє особистості розглядати свого співрозмовника в першу чергу як особистість, а потім вже як члена соціальної групи (багатіїв, наприклад). І це є фундаментом для побудови гармонічних стосунків з людиною, оскільки тільки неупереджена людина здатна повністю розкритися іншій людині та підштовхнути до такого ж розкриття і свого співрозмовника. Крім цього, неупередженість є ознакою здатності до зрілого аналізу та вольових якостей, завдяки яким особистість відкидає стереотипи та розмиває межі між двома соціальними групами, створюючи між собою та представником іншої групи безпечний соціалістичний простір,  в якому вони спілкуються на рівних. І такого роду неупередженість досягається через спостережливість, проникливість, рефлексію та відкритість до нового досвіду, які нам яскраво демонстрував персонаж протягом всього фільму, зокрема на тій самій вечері.

Що ще яскраво демонструє неупередженість Джека Доусона так це те, що він за весь фільм не по проявляв жодної поведінкової чи словесної ознаки класицизму, замість цього він руйнував бар’єри між класами та звертався до кожної людини, яка з ним спілкувалася як до особистостей, а не як до представників класу, значно багатішого за той клас, до якого належить він сам. Так він проявляв повагу до Роуз та її нареченого тоді, коли вони цього заслуговували або цього вимагала ситуація. І повернемося для цього на кілька абзаців назад та пригадаємо: «У фільмі показано, що у будь-якій розмові з Роуз, він не використовує так звичні для багатіїв фраз на кшталт «Поважна Роуз» чи «Прекрасна дівчино» чи подібні вирази. Він відразу почав звертатися до Роуз як до собі рівної, не вказуючи її родове дерево чи статки та жодного разу не відпустив жартів, які стосувалися б статевої чи класової приналежності Роуз, і ставив питання, які в багатих родинах вважається за хамство, наприклад «Ви його любите?» - спитав Джек у Роуз, коли мова зайшла про нареченого."

Відкритість новому досвіду – ще одна складова соціалістичного характеру. Без відкритості до нового досвіду неможливо побудувати відкриті та довірливі стосунки з оточуючими людьми. Бути відкритим новому досвіду означає мати толерантність до іншої поведінки свого співрозмовника, навіть якщо вона значно відрізняється від твоєї та в деяких місцях виходить за етичні норми. І в той же час відкритість має полягати у високому рівні прийняття динамічності життя, що проявляється у засвоєнні "життєвих уроків", набуття і активне застосування нових ситуативних навичків. Але якщо людина терпить характер співрозмовника, який проявляється у агресії, прямих порушеннях правах людини і тим паче її особистих кордонів, то це не відкритість новому досвіду, а скоріше невміння чистити своє близьке оточення від негативних персонажів. Саме толерантність до інших видів поведінок дозволить анархістам створити рівноправне суспільство, яке буде функціонувати на засадах солідарності та взаємодопомоги, оскільки «межі» між характерами у моменти найбільшої небезпеки будуть долатися, аби вирішити актуальний конфлікт у суспільстві.

Джек є більш ніж відкритою до нового досвіду особистістю, оскільки він живе в постійних змінах, постійній динаміці. Кожен день для нього - таємниця, яку потрібно розгадати, і кожна складна ситуація потребує від нього винахідливості та навичків, які він успішно використовує у житті. Він приймає поведінку Кела, приймає поведінку членів родини Роуз та її самої, що відкриває йому можливість до використання усіх можливих засобів для досягнення цілей, змінюючи навколишнє середовище і у той же час адаптуючись під нього.

Джек приймає і навіть тимчасово бере на себе роль багатія на судні корабля, бере на себе звички та манери – все, що може допомогти його почуватися себе як найкраще на вечері та подразнити Кела зайвий раз, - і це є адаптацією. Джек зміг поговорити з Роуз, коли вона була вимушена його уникати, - і це адаптація + зміна ситуації на свою користь.

І останнє, щоб я хотів виділити – гармонія між бажаннями, ресурсами та мотивами. Авторитарна особистість часто не усвідомлює власні справжні бажання чи ресурси, через обмеженість рефлексивних здібностей та навичок, і у результаті не може контролювати та розподіляти власні ресурси. У наслідок такого дисбалансу, авторитарна особистість не може спрямувати власну енергію на будівництво, творчість, а лише на руйнування: знищення себе як самостійної та автономної особистості, підпорядковуючи власну цінність та життя якомусь «привиду», якому потрібно підкорятися, адже вона цінніше за людське життя. Така особа намагається позбутися певної відповідальності за власну безпеку, позбувшись власної свободи. У той же момент авторитарна особистість примушує інших відмовитися від відповідальності, від свобода, а разом із тим від безпеки, підпорядкувавшись босові (самій авторитарній особистості). Стосунки з людьми у такої особистості часто набувають жорсткої ієрархічності, в якій поціновується більше сила та токсична маскуліність чи фемінність, жорсткі правила поведінки для людини певної соціальної групи. І така ієрархічність є доволі сліпою, яка не обирає чому підпорядковуватися, головне, щоб у людина була перевага. Якщо є перевага у грошах, силі, впливу, то авторитарна особистість має підпорядкуватися, або сама підпорядковувати інших, якщо ті таких переваг не мають.

Соціалістична ж особистість має досить розвинуті рефлексивні здібності, які дозволяють їй усвідомлювати власні ресурси, мотиви та бажання, балансуючи їх між собою в залежності від життєвих обставин, в яких він опинився. Ці ресурси можуть спрямовуватися як на руйнування, яке проявляється у знищенні «привидів», так і на будування, створення, нових схем поведінки та динамічних стереотипів, які дозволяють легко адаптуватися до нових життєвих умов та створювати нові гармонійні стосунки, де особистість цінується вище за стереотипні схеми поведінки, які нав’язує консервативна частина суспільства. Соціалістична особистість бере на себе обов’язок за свою свободу, а разом із цим за власну безпеку та в якомусь сенсі за безпеку рідних людей, особливо за благополуччя тих, які не можуть захистити себе власними силами. І цьому типу особистості не потрібні якісь особливі умови для цінування особистості людини, бо це її особистісна стійка риса, а не схильність, яку привило суспільство.

Джекові за все свою життя довелося багато разів брати на себе відповідальність за власну свободу, безпеку та майбутнє. Без цієї відповідальності, він наврядчи зміг би насолоджуватися таємничністю свого світанку. Він довго не думаючи, побіг на "Титанік" після отримання двох білетів на судно, повів себе саме так, як він цього бажав у той момент, і надалі він приймав усі наслідки цього, в якомусь сенсі, спонтанного рішення, які відчував на собі. Він незалежно від умов приймає та цінує особистість співрозмовника, незалежно від того бандит перед ним, чи багатій. Він рятував і себе, і не забував про безпеку та здоров’я Роуз, беручи відповідальність як за себе, так і за дуже близьку для нього людину.

Джек не цінував багатство так, як цінували інші люди в його час. Він вбачав в грошах лише доволі нейтральний засіб втілення власних цілей, натомість інші люди вбачали у багатстві самоціль. Джек, як я вже сказав, досить чесно ставився до себе та інших людей, усвідомлював власні бажання, мотиви, вподобання та ресурси, через що спрямовував їх на творчість як опис реальності та власного відношення до неї на папір, та прояв себе як багатосторонньої, справедливої людини, яка може надихати інших на сміливі рішення.

Цим він навіть більше схожий на людей середньовіччя, де багатство цінувалося лише як спосіб досягнення духовного статку та професійної кар’єри, ставлячи капітал собі у слуги, а не стаючи слугами капіталу.

Висновки

Соціалістичний характер - тут є не стільки як загальною концепцією, яку потрібно брати в розрахування при аналізі теперішніх реалій (хоча, за бажанням теж можна) скільки зручним терміном для позначення комбінації рис характеру особистості, завдяки яким вона буду рівноправні стосунки, засновані на цінувані ндивідуальності особистості.

Джек Доусон - головний персонаж кінокартини "Титанік" має ряд рис характеру, які дозволяють йому активно взаємодіяти зі зовнішнім середовищем, адаптуватися до динамічності життя, в одночас насолоджуватися постійними змінами. Минуле цього персонажу дозволило йому опанувати ряд навичок та створити певні риси, які дозволили йому вдосконалювати власні творчі здібності та проживати гарне життя, не дивлячись на об’єктивні умови свого існування.

У той же час, Джек активно будує рівноправні стосунки з Роуз, представницею заможного класу, ігноруючи соціальні межі між ними, та приймаючи культурні відмінності Роуз та її кола оточення. Йому властиві такі риси як неупередженості, відкритість до нового досвіду та високий рівень рефлексивності, що дозволяє йому усвідомлювати власні ресурси, мотиви та бажання для гармонійного життя із самим собою та оточуючим світом.